Лопе де Вега: генію дозволено все!

                            Лопе де Вега– іспанський драматург, поет, один із всесвітньовідомих та яскравих представників літературного бароко та його «оптимістичного» відхилення − ренесансного реалізму ХVІІ століття. Поряд із прозою Сервантеса та живописом Веласкеса, поетична драма Лопе де Веги посідає визнані вершини іспанської національної культури епохи пізнього Відродження.

Лопе де Вега 03

Впродовж «золотого століття» іспанської літератури, до групи так званої школи Лопе де Веги входили такі відомі іспанські драматурги, як Тірсо де Моліна («Севільський спокусник, або Кам’яний гість») та Кальдерон де ла Барка («Життя – це сон»). Завдяки творчості цих авторів іспанська драматургія посіла своє почесне місце у світовій літературі. Цю тріаду за правом очолює Лопе де Вега, масштаби літературної спадщини якого просто вражають і залишаються неперевершеними й донині.

Лопе де Вега (Фелікс-Лопе де Вега-і-Карпіо) прожив довге життя, сповнене бурхливих пристрастей та неймовірних авантюрних і любовних пригод. Він народився 25 листопада 1562 року в Мадриді у родині Фелікса де Вега Карпіо та його дружини Фернандес Флорес. Його батько, хоч і походив з роду австрійських хрестоносців, не був ідальго і дворянське звання купив на зароблені статки. Літературний талант майбутнього драматурга проявився дуже рано: в п’ять років хлопчик уже писав вірші,  в десятирічному віці переклав з латини поему римського поета Клавдія Клавдіана "Викрадення Прозерпини", а з одинадцяти років, за його словами, вже почав створювати комедії.

Намагаючись вивести талановитого сина в люди, батько Лопе де Веги дав йому гарну на той час освіту: він навчався спочатку в Єзуїтській колегії ордену театинців, а згодом в Університеті та Королівській академії математичних наук. Університетську освіту юнак отримав завдяки прихильності єпископа де Авіли, який був вражений його талантами. Чотири роки старанного навчання граматики і риторики, а також мистецтву танцю і володіння шпагою перетворили Лопе де Вегу в справжнього кабальєро. Про його любовні пригоди ходили легенди, в яких правда неймовірним чином перепліталася з чутками та домислами.  

Людина бурхливих пристрастей та невичерпної  енергії від природи, Лопе де Вега  прославився не лише на літературному та любовному фронтах. Він брав участь у військовій експедиції на Азорські острови, результатом якої стало приєднання Португалії до іспанської корони. Кілька разів чоловік потрапляв до в’язниці за свої гріховні пригоди, Лопе засуджували до позбавлення громадянства та вигнання на два роки з королівства й на чотири роки зі столиці.

Лопе де Вега 02

Молодий Лопе де Вега не з’явився на вінчання з юною Ісабель де Урбіно, донькою знатного вельможі, хоча йому ще нещодавно загрожувала смертна кара за її викрадення. Натомість наприкінці травня 1588 року він вийшов у море в складі легендарної «Непереможної Армади». Чергова авантюра коштувала життя його братові, який вирушив у цю подорож разом з Лопе де Вегою.

В 1596 році письменник повернувся в Мадрид,  але нові любовні пригоди призвели до чергових звинувачень у порушенні суспільних моральних норм і загрожували йому черговим тюремним ув’язненням. Та ні страх ув’язнення, ні осуд співвітчизників і навіть одруження вдруге не змогли приборкати пристрасну натуру талановитого драматурга, який попри чергові численні любовні пригоди встигав буквально завалювати театри своїми п’єсами. 

Плідність роботи Лопе де Веги просто феноменальна. Відомо, що в доробку іспанського драматурга і поета 50 тисяч віршів самих лише епічних поем та близько 3 тисяч сонетів, що загалом складає близько 42 тисяч віршованих рядків. Свій драматургійний спадок Лопе де Вега сам визначав у півтори тисячі написаних ним віршованих п’єс. У посмертній біографії поета, складеній Монтальбаном, йдеться про 1800 комедій та 400 «священних дійств» або ауто – одноактних драматичних вистав релігійно-алегоричного змісту, популярних в Іспанії та Португалії в ХІІІ–ХVІІІ століттях. Проте до нашого часу в друкованих виданнях та рукописах дійшли лише 426 комедій та 48 "дійств", що, поза сумнівом, належать перу Лопе де Веги.

Над своїми п’єсами автор працював не більше трьох днів, а деякі з них написані впродовж однієї доби. Сам Лопе де Вега якось зізнався, що «більше сотні п’єс за 24 години від Муз переходили до підмостків». Така плідна праця приносила авторові вагомі прибутки. Гонорари, за деякими джерелами, становили понад 100 тисяч золотих, але марнотратний драматург, попри фантастичні прибутки, постійно перебував у фінансовій скруті.

Намагаючись уникнути церковної цензури, Лопе де Вега став членом двох релігійних братств, а згодом вступив до складу релігійної організації «терціаріїв». Він навіть отримав звання «наближеного» священної інквізиції, а згодом і сан священика, що, зрештою, не полегшило життя письменника та не приборкало його всепереможну пристрасть до юних красунь.

Лопе де Вега 04

Свою відому комедію «Собака на сіні» Лопе де Вега створив приблизно в 1618 році. Головна героїня цього твору – графиня Діана де Бельфлор, майстерно змальована автором як жінка, що має дволику природу. Вчинки Діани, попри комедійний сюжет, насправді свідчать про хитру та підступну природу молодої жінки. Не дозволяючи Теодоро любити себе, Діана забороняє йому також любити служницю Марселу. В основі такої полярної поведінки лежить нібито станова нерівність головних героїв, яку любов врешті перемагає завдяки старанням слуги Трістана. Сюжетні перипетії комедії сприймаються з цікавістю й чотири століття поспіль, але обізнаний з основами психології та психіатрії глядач або читач ХХІ століття мав би одразу ж зрозуміти, що  Діана – типовий нарцис і в силу своєї природи прагне керувати долями людей на власний розсуд. Тому, замість вітання молодятам у фіналі п’єси, варто було би висловити Теодоро свої співчуття, знаючи наперед, які проблеми чекають цього молодого і шляхетного чоловіка в подальшому подружньому житті.  

На долю Лопе де Веги також випали важкі випробування: він поховав своїх дітей, тричі одружувався і тричі ставав удівцем, мав багато коханок, яких передчасна смерть також вихоплювала з його обіймів. Одну з його доньок викрали, а друга добровільно стала черницею через зневагу до свого батька.

Талановитий письменник та невгамовний коханець помер на 73 році життя − 27 серпня 1635 року. Свою останню поему «Золота доба» він написав за чотири дні до смерті. «Диво природи», як назвав Лопе де Вегу інший великий іспанець − Сервантес, в останню дорогу проводжав майже весь Мадрид, а 153 іспанські та 104 італійські поети після пишного поховання написали вірші на його честь.

                                                                       Текст підготував Володимир Уруський